Що таке DNS (Domain Name System)?

Network Security
1

DNS (Domain Name System) — це система, що використовується для перетворення доменних імен, зрозумілих людині, в IP-адреси, які використовуються комп’ютерами для ідентифікації один одного в мережі. DNS можна порівняти з телефонною книгою, де замість імен людей записані доменні імена, а замість телефонних номерів — IP-адреси.

Основна мета DNS

Основна функція DNS полягає в тому, щоб полегшити доступ до ресурсів в інтернеті. Коли ви вводите в браузері вебадресу (наприклад, “www.example.com”), комп’ютер не може автоматично зрозуміти, до якого сервера підключатися. Він повинен спочатку отримати IP-адресу цього домену. Саме тут на допомогу приходить DNS.

Принцип роботи DNS

  1. Запит клієнта (резольвера):

    • Коли ви вводите адресу вебсайту в браузері, ваш комп’ютер, який виступає як клієнт (або резольвер), спочатку перевіряє, чи є відповідна IP-адреса вже збереженою в кеші.

  2. Запит до DNS-сервера:

    • Якщо потрібної IP-адреси немає в кеші, резольвер звертається до DNS-сервера. Цей сервер може бути локальним сервером вашого інтернет-провайдера.

  3. Рекурсивний пошук:

    • Якщо DNS-сервер не знає IP-адресу для вказаного домену, він розпочинає рекурсивний пошук. Спочатку він звертається до кореневих DNS-серверів, які знають, де знайти домен першого рівня (наприклад, “.com”).

  4. Пошук авторитетного DNS-сервера:

    • Кореневий сервер перенаправляє запит до відповідного сервера домену верхнього рівня (TLD), який, у свою чергу, перенаправляє до авторитетного DNS-сервера, що містить інформацію про конкретний домен.

  5. Повернення результату:

    • Авторитетний DNS-сервер надсилає назад IP-адресу домену до резольвера, який потім передає її вашому браузеру.

  6. Підключення до сервера:

    • Після отримання IP-адреси ваш браузер може підключитися до сервера та завантажити вебсторінку.

Основні компоненти DNS

  1. Доменні імена:

    • Ієрархічна система імен, що складається з різних рівнів. Наприклад, у доменному імені www.example.com:
      • com — це домен верхнього рівня (TLD).
      • example — це домен другого рівня.
      • www — це субдомен або домен третього рівня.

  2. IP-адреси:

    • Унікальні числові адреси, що ідентифікують кожен пристрій у мережі. Існують два основних типи IP-адрес: IPv4 (наприклад, 192.0.2.1) та IPv6 (наприклад, 2001:0db8:85a3:0000:0000:8a2e:0370:7334).

  3. DNS-сервери:

    • Спеціалізовані сервери, які зберігають інформацію про доменні імена та відповідні їм IP-адреси. Існує кілька типів DNS-серверів:
      • Кореневі сервери: Відповідають за найвищий рівень в ієрархії DNS.
      • Сервери доменів верхнього рівня (TLD): Управляють певними доменами верхнього рівня, такими як .com, .org, .net.
      • Авторитетні DNS-сервери: Зберігають інформацію про конкретні домени і можуть давати остаточні відповіді на запити.

  4. Резольвери:

    • Клієнтські компоненти, що ініціюють запити до DNS-серверів і отримують необхідну IP-адресу для подальшої роботи.

Переваги DNS

  • Легкість використання: Замість запам’ятовування числових IP-адрес користувачі можуть використовувати зрозумілі доменні імена.
  • Ієрархічна структура: Завдяки ієрархічній структурі DNS є масштабованою та стійкою системою.
  • Глобальна розподіленість: DNS-сервери розподілені по всьому світу, що забезпечує швидкість і надійність роботи інтернету.

Недоліки DNS

  • Вразливість до атак: DNS може бути мішенню для різних видів атак, таких як DNS-спуфінг або DDoS-атаки.
  • Залежність від кешування: Використання кешування може призводити до ситуацій, коли зміни в DNS записах не відображаються миттєво.

DNS є ключовою частиною інфраструктури інтернету, забезпечуючи зв’язок між людськими запитами та комп’ютерними адресами.