Широкомовний трафік (broadcast traffic) у мережі — це тип мережевого трафіку, що надсилається від одного пристрою всім іншим пристроям в одній мережевій області (broadcast domain).
Ключові характеристики широкомовного трафіку:
- повідомлення спрямовується на всі пристрої в межах тієї ж широкомовної області;
- використовується спеціальна MAC-адреса призначення: FF:FF:FF:FF:FF:FF, що вказує на те, що пакети потрібно доставити всім пристроям;
- широкомовний трафік використовується багатьма протоколами, наприклад:
- обмежується межами одного широкомовного домену, яким зазвичай є VLAN або сегмент мережі, розділений маршрутизаторами.
Типові приклади широкомовного трафіку
- пристрій хоче дізнатися MAC-адресу іншого пристрою в мережі, він надсилає широкомовний ARP-запит.
- клієнт, який хоче отримати IP-адресу від DHCP-сервера, спершу надсилає широкомовний запит (DHCP Discover).
- деякі протоколи, наприклад, NetBIOS або мови керування, використовують широкомовлення для виявлення пристроїв чи послуг у мережі.
Проблеми широкомовного трафіку
- У великих мережах надмірна кількість широкомовного трафіку може створити навантаження на всі пристрої.
- Виникає т.н. широкомовний шторм (broadcast storm) - це коли надмірна кількість широкомовного трафіку створює затримки або навіть зупиняє роботу мережі.
- Широкомовний трафік не виходить за межі широкомовного домену, що може обмежувати функціональність у певних сценаріях.
Для зменшення впливу широкомовного трафіку портібно:
- використати VLAN для розділення широкомовних доменів (сегментація мережі);
- фільтрувати трафіку за допомогою використання списків контролю доступу (ACL) або політик якості обслуговування (QoS);
- використовувати протоколи, які підтримують уніфіковане чи групове адресування (unicast або multicast);
- ізолювати широкомовний трафік між різними мережами за допомогою маршрутизаторів та Layer 3 комутаторів.
Широкомовний трафік є важливим компонентом мережі, але потребує контролю, щоб уникнути проблем із продуктивністю.