FHS — це стандарт, що визначає, які каталоги мають бути в системі, і що в них має зберігатися. Завдяки цьому всі Linux-дистрибутиви мають більш-менш однакову «архітектуру»: базові утиліти — в /bin, конфігурації — в /etc, особисті файли користувачів — у /home, бібліотеки — в /lib, а все додаткове ПЗ — у /usr.
Як тільки відкриваєш для себе Linux, помічаєш: у корені системи — дивні папки на кшталт /bin, /etc, /usr. Чому все розкидано? Насправді — це не хаос, а частина чіткої структури, що зветься File System Hierarchy Standard (FHS).
Чому це важливо? Бо це — єдина мова між людьми, скриптами й програмами. Адмін Ubuntu знатиме, де шукати лог-файли в Arch. Резервне копіювання, документація, інструкції з форумів — усе працює саме тому, що FHS існує.
Звісно, є винятки. Деякі системи (наприклад, NixOS) не дотримуються FHS буквально, але це скоріше експерименти. Більшість дистрибутивів — Debian, Fedora, openSUSE — працюють саме за цим стандартом.
Порада новачку: якщо не знаєш, куди дивитися — FHS підкаже (команда man hier). А коли звикнеш — все стане логічним, як шухляди в знайомій шафі.