Каталог /bin (скорочення від binary) є одним із ключових компонентів файлової ієрархії в Unix-подібних операційних системах, таких як Linux, BSD, macOS. Він призначений для зберігання основних виконуваних бінарних файлів, які необхідні для базового функціонування системи, особливо під час запуску, відновлення або роботи в однокористувацькому режимі.
Історично каталог /bin був місцем, де зберігалися всі найнеобхідніші команди, які мали бути доступні до монтування інших файлових систем, таких як /usr. Це включало утиліти на кшталт ls, cp, mv, rm, mkdir, sh, cat, echo, ps, kill, chmod, chown тощо. Основна ідея полягала в тому, щоб забезпечити мінімальний функціональний набір інструментів, яких достатньо для взаємодії з системою в разі критичних збоїв або під час процесу завантаження.
У сучасних дистрибутивах Linux структура системи дещо змінилася. Багато систем переходять на уніфіковану схему, де /bin, /sbin, /lib, /lib64 є символічними посиланнями на відповідні каталоги в /usr, тобто /usr/bin, /usr/sbin, /usr/lib і так далі. Це спрощує структуру, усуває дублювання даних і полегшує обслуговування системи. Наприклад, у сучасному Ubuntu або Fedora можна побачити, що /bin є символічним посиланням на /usr/bin.
Незважаючи на зміни, розуміння традиційної ролі /bin є важливим для системних адміністраторів і всіх, хто має справу з підтримкою критичної інфраструктури. У випадку проблем із /usr, якщо ця частина файлової системи не змонтована або пошкоджена, /bin дозволяє виконати базові дії для діагностики та усунення проблем.
Каталог /bin зазвичай має бути доступним у режимі лише для читання для звичайних користувачів, тоді як права на запис і виконання належать суперкористувачу або адміністративним скриптам системи. Захист вмісту /bin має велике значення, оскільки його пошкодження або зловмисна модифікація може зробити систему непридатною до роботи або вразливою до атак.
Ще однією особливістю /bin є те, що більшість утиліт, які в ньому містяться, є самостійними виконуваними файлами, не залежними від складних бібліотек. Це збільшує шанси на їх використання у мінімальному середовищі, наприклад, у rescue-режимі або при запуску з initramfs (ініціалізаційної файлової системи, яка монтується в ранній фазі завантаження ядра Linux).
Інколи користувачі плутають /bin із /usr/bin. Основна різниця полягає в тому, що /usr/bin зберігає набагато більший набір утиліт, які не є критично важливими для базової роботи системи. Це можуть бути програми, потрібні звичайним користувачам, розробникам або для виконання автоматизованих скриптів. /usr/bin зазвичай розміщується на окремому розділі файлової системи, який монтується пізніше, вже після основного запуску системи.
У системах, де /bin ще не об’єднаний із /usr/bin, його вміст залишається обмеженим до основного функціоналу. Наприклад, команда bash може бути в /bin, оскільки вона часто використовується як основна оболонка для входу в систему. Водночас програми на кшталт python, perl, або компілятори зазвичай перебувають у /usr/bin.
Для системних адміністраторів надзвичайно важливо не видаляти або модифікувати вміст каталогу /bin без крайньої необхідності. Більше того, при створенні мінімальних системних образів або контейнерів, /bin є обов’язковим компонентом, без якого нормальна робота системи неможлива.
Завдяки історичній важливості, сумісності та практичності /bin продовжує відігравати ключову роль у системній архітектурі, незважаючи на зміни у файловій ієрархії. Він залишається символом епохи, коли розділення системи на ядро, оболонку та утиліти забезпечувало гнучкість, безпеку та відмовостійкість операційного середовища.