Метод PUT у протоколі HTTP використовується для оновлення ресурсу на сервері. Коли клієнт відправляє PUT-запит, він вказує серверу URL ресурсу, який потрібно оновити, і надає новий вміст для цього ресурсу.
PUT /resource HTTP/1.1
Host: example.com
Content-Type: application/json
{"key": "value"}
Цей запит вказує серверу оновити ресурс за адресою “http://example.com/resource” даними у форматі JSON.
Основні характеристики метода PUT:
- Ідемпотентність: PUT-запити є ідемпотентними, тобто виконання одного й того ж запиту декілька разів має привести до того ж самого стану на сервері. Якщо ресурс вже існує, він буде оновлений; якщо не існує, буде створено новий.
- Заміщення: При виконанні запиту PUT сервер повністю заміщує поточний вміст ресурсу новим. Це відрізняється від PATCH-запиту, який використовується для часткового оновлення ресурсу.
- Рівень доступу: PUT-запити можуть бути використані лише для ресурсів, доступ до яких є у клієнта і які можуть бути змінені за їхнім запитом.
- Стан: Відправка PUT-запиту зазвичай змінює стан сервера або ресурсу на сервері.
Використання метода PUT може бути особливо корисним у додатках, де клієнту дозволяється оновлювати ресурси на сервері або створювати нові ресурси.